Чому фразеологізм – це окраса української мови?

Фразеологізм – це ознака барвистої мови    

Коли хтось каже, що "зарубав собі на носі" якусь інформацію, ми розуміємо, що ніхто нічого не рубав, а просто добре запам'ятав. Такі цікаві висловлювання називаються фразеологізмами – і саме про них поговоримо далі.  Фразеологізм – це стійкий вираз, значення якого не дорівнює сумі значень слів , з яких він складається. Простіше кажучи, наприклад, коли ми говоримо "байдики бити", ми не маємо на увазі, що хтось буквально б'є якісь "байдики". Цей вираз означає "ледарювати", "нічого не робити".    

Фразеологізм – це як готові деталі конструктора у нашій мові . Ми не вигадуємо їх щоразу, коли говоримо, а використовуємо вже готові. І ці "деталі" не можна розібрати на окремі слова без втрати змісту.    

Наведемо ще кілька прикладів:    

• "Накивати п'ятами" – втекти; 
• "Пекти раки" – червоніти від сорому; 
• "Водити за ніс" – обманювати; 
• "Як кіт наплакав" – дуже мало;    

Головні ознаки фразеологізмів:    

Слова в них не можна довільно міняти місцями або замінювати:  

• Їх значення цілісне – зазвичай не випливає зі значень окремих слів; 
• Вони готові до вживання – їх не створюють щоразу заново; 
• Більшість із них дуже  образні й емоційні ;    

Звідки взялися фразеологізми?    

Фразеологізми з'являлися в українській мові протягом століть. Їхніми джерелами були:      

1. Народні спостереження і досвід . Коли люди зауважували щось цікаве навколо себе, вони створювали влучні вирази: "мокрий як хлющ", "голодний як вовк"; 
2. Професійна діяльність . Від рибалок пішли вирази "закинути вудку", "спіймати на гачок". Від ковалів – "між молотом і ковадлом", "куй залізо, поки гаряче"; 
3. Біблія та міфи . Звідси маємо "вавилонське стовпотворіння", "Юдин поцілунок", "яблуко розбрату"; 
4. Загальновідомі слова видатних людей . Багато фразеологізмів залишили нам українські письменники та інші діячі культури й мистецтва. Навіть у творах з ознаками реалізму можна знайти фразеологізми. Відомий усім приклад: "Борітеся – поборете!" від Тараса Шевченка; 
5. Історичні події. Наприклад, фразеологізм "Пропав, як швед під Полтавою" нагадує про поразку шведів у Полтавській битві;    

Різновиди фразеологізмів    

Фразеологізми бувають різні. Деякі з них абсолютно неподільні – спробуй здогадатися, що означає "дати гарбуза", якщо не знаєш цього виразу? (Відмовити сватам, до речі!).    

Інші більш прозорі – коли кажуть "розв'язати язик", можна здогадатися, що йдеться про те, щоб почати нарешті говорити правду.    

Є ще прислів'я та приказки: "Не все те золото, що блищить", "Тиха вода греблю рве". Вони теж належать до фразеологізмів.    

За походженням розрізняють:    

• Суто українські:  "на рушник стати", "передати куті меду"; 
• Запозичені з інших мов : "ахіллесова п'ята", "буря у склянці води";    

Навіщо нам фразеологізми?    

Фразеологізми – це засіб зробити нашу повсякденну мову більш:    

• Яскравішою . Порівняйте: "дуже злякався" і "душа в п'яти втекла". Відчуваєте різницю? 
• Точнішою . Одним виразом "стріляний горобець" ми описуємо досвідчену людину, яку важко обманути. 
• Емоційнішою . Коли кажемо "кров з молоком", одразу уявляємо здорову, рум'яну людину.    

Фразеологізми також зберігають народну мудрість і культуру. Вони часто відображають світогляд, звичаї, історію народу.    

Фразеологізми, які з’явилися нещодавно    

Фразеологізми не зникають з нашого життя. Навпаки, мова постійно створює нові, вдосконалює старі. Зараз популярні такі:    

• "Гуглити" – шукати інформацію в інтернеті; 
• "Залипати в телефоні" – довго дивитися в екран смартфона; 
• "Зависнути в інтернеті" – проводити там багато часу;    

Вміле використання фразеологізмів робить мовлення багатшим. Але треба бути уважним – неправильне вживання може створити комічний ефект. Наприклад, якщо сказати "вилами на воді написано" замість "вилами по воді писано".    

Цікаві факти про фразеологізми для допитливих    

А знаєте, що фразеологізми можуть багато розповісти про нашу вікову історію та культуру? Ось кілька цікавих фактів.    

Чому "дати гарбуза" означає відмовити сватам? Раніше в Україні був звичай: якщо дівчина погоджувалася вийти заміж, вона дарувала сватам хустку або рушник. А якщо відмовляла — підносила гарбуза. Звідси й пішов цей вираз!    

"Нi пуху, нi пера" — це не просто побажання удачі. Колись мисливці, йдучи на полювання, не говорили прямо про свої наміри, щоб не сполохати вдачу. Тому їм бажали "ні пуху, ні пера" — тобто нічого не впіймати. А мисливець мав відповісти: "Іди до біса!" — щоб відвернути невдачу.    

"На руку ковінька" — так кажуть, коли комусь щось вигідно. А походить цей вираз від назви палиці з загнутим кінцем — ковіньки, якою користувалися пастухи або старі люди. Така палиця була дуже зручною — "на руку".    

"Підсунути свиню" — цей вираз пов'язаний із релігійними заборонами. В давнину підкласти іудею або мусульманину свинину було серйозною образою, адже їм заборонено її споживати.    

Фразеологізми-близнюки існують у різних мовах, але звучать по-різному! Наприклад, наше "повісити ніс" англійською буде "опустити вуха" (to have one's ears down), а "не бачити далі свого носа" у німців — "не бачити далі своєї дзвіниці".    

Ось чому фразеологізми такі цікаві — вони як машина часу переносять нас у минуле і розповідають про життя та звичаї наших предків!    

Фразеологізм – це справжній скарб нашої мови . Вони роблять її живою, соковитою, виразною. Знати і вміло використовувати фразеологізм – це мистецтво. Вони додають нашій мові особливого колориту, показують її багатство і красу. Тож давайте не "ховати своє слово під лавку", а сміливо використовувати всі багатства української мови!