Закон про відходи: як нові правила змінюють життя кожного українця

Викинули пакет сміття вранці й забули? Раніше на цьому історія й закінчувалася. Тепер - не зовсім. Бо в Україні вже кілька років діє документ, який тихо, але впевнено переписує правила гри для всіх: від великого заводу до звичайної родини з трьома контейнерами під мийкою.

Мова про Закон України "Про управління відходами" № 2320-IX. У народі його частіше називають простіше - і сьогодні ми розберемо, що цей закон про відходи насправді означає для вас. Без нудної казенщини. Так, ніби пояснюю другові за кавою.

Подивіться на це так: держава нарешті вирішила, що сміття - це не "викинув і воно зникло", а ресурс, за який хтось має відповідати. І цим "хтось" дедалі частіше стаєте ви.

Закон про відходи простими словами: про що він взагалі

Почнемо з базового. Старий закон "Про відходи" діяв аж із 1998 року - уявіть, скільки води збігло. Він морально застарів настільки, що вже не давав відповідей на прості питання сучасності. Тому 20 червня 2022 року Верховна Рада ухвалила зовсім новий документ, а 9 липня 2023 року він набув чинності.

І це не косметичний ремонт. Це капітальна перебудова всієї системи.

Новий закон про відходи регулює все: як сміття утворюється, як його збирають, перевозять, обробляють і, зрештою, куди дівають. Причому не лише те, що виникає в Україні - а й відходи, які через нашу територію перевозять транзитом чи ввозять для перероблення.

Головна ідея - привести українські правила у відповідність до європейських. Це не забаганка, а частина наших зобов'язань на шляху до ЄС. І, чесно кажучи, давно пора.

Три “кити”, на яких усе тримається

Щоб зрозуміти логіку документа, треба запам'ятати три принципи. Вони прості, але змінюють геть усе:

• Ієрархія управління відходами - чіткий порядок, що робити зі сміттям у першу чергу, а що залишити на крайній випадок.
• Розширена відповідальність виробника (РВВ) - хто випустив товар в упаковці, той і відповідає за її долю після використання.
• Принцип "забруднювач платить" - створив відходи? Плати за поводження з ними. Просто й справедливо.

Ці три ідеї - не порожні гасла. Кожна з них перетворилася на конкретні статті, строки й обов'язки. І про них далі.

Ієрархія управління відходами: піраміда, яку варто запам'ятати

Стаття 4 закону вводить поняття, від якого тепер танцює вся система. Це ієрархія - послідовність дій у порядку пріоритетності. Ідея елегантна: найкраще сміття те, якого взагалі не виникло. 

А захоронення на полігоні - це останній, найгірший варіант, до якого вдаються, лише коли всі інші вичерпано.

Бачите логіку? Чим вище рівень, тим він бажаніший. Полігон - це поразка, а не рішення. І весь закон побудовано так, щоб підштовхнути всіх - від громад до бізнесу - рухатися вгору цією пірамідою.

Кого це стосується? Спойлер - усіх

Ось тут багато хто розслабляється: "Та це ж для заводів, мене не торкнеться". А дарма. Закон охоплює кілька категорій, і серед них - звичайні громадяни. Так-так, ви теж у списку.

Що цікаво: раніше старий закон просто не встановлював обов'язків для людей і компаній, які самі не займаються сміттям професійно. Тепер ця "сіра зона" зникла. Кожен утворювач відходів отримав свою частку відповідальності.

Що каже закон про відходи щодо роздільного збору?

Головна новина для пересічного українця - роздільне збирання стало не побажанням, а вимогою. Відходи більше не можна безладно змішувати з іншими матеріалами, які мають різні властивості. Пластик - окремо, скло - окремо, органіка - окремо.

Але це ще не все. Для тих, хто утворює відходи, але не є профільним бізнесом, з'явився конкретний обов'язок: зберігати сміття безпечно для здоров'я та довкілля й передавати його спеціалізованим суб'єктам протягом одного року з моменту утворення. Тобто складувати роками у себе на подвір'ї "на потім" - уже порушення.

Для громад це означає повну перебудову інфраструктури: нові контейнерні майданчики, сортувальні лінії, окремий вивіз органіки. Процес небистрий і недешевий. Але напрямок заданий, і назад дороги немає.

Бізнес і РВВ: нові обов'язки, які не обійти

А от підприємцям доведеться попітніти найбільше. Закон про відходи навантажив бізнес цілим набором нових вимог - і за їх ігнорування б'ють по кишені.

Ось основне, що тепер має тримати в голові кожна компанія:

• Отримати дозволи на операції з оброблення відходів. Ті, у кого установки вже працювали на момент набрання чинності законом, мали вкластися у строки: до 6 місяців - для потужних установок (100 тонн на добу й більше) і до року - для менших.
• Подавати електронну звітність через інформаційну систему з електронним підписом. Паперові відписки лишилися в минулому - усе через сервіси "ЕкоСистеми".
• Декларувати відходи. З 2024 року декларація подається за оновленою формою, і поріг тепер - обсяг від 50 тонн і більше.
• Виконувати зобов'язання з РВВ, якщо ви виробляєте продукцію, упаковка чи залишки якої підпадають під розширену відповідальність.

Окрема історія - це організації розширеної відповідальності виробника. За законом їх утворюють самі виробники як неприбуткові організації, і саме вони виконують зобов'язання з РВВ від імені компаній. А за недосягнення цільових показників зі збирання та рециклінгу передбачена адміністративно-господарська відповідальність. 

Простими словами: не зібрав, скільки треба - плати.

Плани управління відходами: папірець, без якого вже не можна

Тут ховається пастка, у яку потрапило чимало підприємств. І про неї варто знати кожному керівнику.

Закон вимагає, щоб підприємства розробляли власні плани управління відходами (стаття 53). Порядок їх розроблення набрав чинності у вересні 2024 року, а граничний строк для первинного затвердження становив шість місяців - тобто до березня 2025 року. Що це означає зараз? Що компанії, які досі такого плану не мають, уже порушують законодавство. Не "колись порушать", а порушують сьогодні.

План - це не формальна відписка. Він має містити цілком конкретні речі:

• Аналіз поточного стану за останні п'ять років - які коди й види відходів утворює підприємство.
• Прогнозні обсяги відходів, розраховані через показники технологічних процесів.
• Схему, як саме збиратимуть, куди перевозитимуть і на яких об'єктах оброблятимуть.
• Вимірювані цільові показники із запобігання та зменшення обсягів.

І ще нюанс: план затверджується наказом самого підприємства й діє п'ять років. Тобто ті, хто оформив його у 2024-2025 роках, уже мають тримати в голові дату перегляду. Робота не разова, а постійна.

Гроші на кону: штрафи та відповідальність

А тепер про те, що болить найбільше. Що буде, якщо забити на всі ці вимоги?

Штрафи: чим загрожує порушення закону про відходи

Скажу відверто: система покарань саме зараз перебуває на етапі великого перезавантаження. Міндовкілля розробило два законопроєкти - №15325 (щодо адміністративної відповідальності) і №15327 (щодо кримінальної). Обидва створені на виконання закону про відходи й мають наблизити нас до європейських екологічних стандартів.

Що пропонують? Дворівневу систему. За менш тяжкі порушення - суттєво вищі штрафи, ніж зараз. А за дії, що створили небезпеку для людей чи завдали серйозної шкоди довкіллю, - уже кримінальну відповідальність. Причому вперше таку відповідальність зможуть отримати й юридичні особи.

Окремо в проєкті ввели поняття "велика шкода довкіллю" - нею пропонують вважати шкоду в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Санкції торкнуться не лише сміття як такого: під удар потрапляють засмічення лісів, псування земель, пошкодження лісових територій через забруднення.

Важливо тримати в голові одну річ: це поки що законопроєкти, а не чинні норми. Вони ще проходять парламентський шлях, і остаточні цифри можуть змінитися. Але напрямок очевидний - штрафи ростуть, і ростуть відчутно. Тож розраховувати, що "якось пронесе", було б наївно.

Ось як зорієнтуватися в ключових строках і вимогах, які вже діють або на підході:

Нацплан до 2033: куди все це котиться

Щоб зрозуміти, куди дме вітер, гляньмо на стратегію. Наприкінці 2024 року уряд затвердив Національний план управління відходами до 2033 року (розпорядження № 1353-р), який замінив попередній план до 2030-го. А восени 2025-го Міндовкілля винесло на громадське обговорення оновлену версію - тобто документ живий і доопрацьовується.

Що там за цілі? Досить амбітні, як на нашу реальність:

• Підготовка до повторного використання та рециклінгу побутових відходів - не менше 10% їхньої маси до 2025 року й 20% до 2030-го.
• Охоплення послугою з управління побутовими відходами - до 85% населення до 2033 року.
• Впровадження роздільного збирання в населених пунктах зі щорічним приростом охоплення на 10%.
• Організація компостування зелених відходів із парків і садів до 2030 року - для всіх міст із населенням понад 100 тисяч.

Цифри виглядають красиво на папері. Чи встигне країна, яка водночас переживає війну, - питання відкрите. Але сам факт, що держава мислить категоріями десятиліття, а не "до наступних виборів", уже дещо про напрямок каже.

І тут доречно згадати ще один болючий пласт - відходи руйнувань. Війна породила гори будівельного сміття, і правильне поводження з ним залишається однією з найскладніших та досі не до кінця врегульованих тем. Закон дав рамку, але життя, як завжди, підкидає ситуації, яких жоден документ не передбачив.

FAQ

Коли набрав чинності новий закон про відходи?

9 липня 2023 року. Прийняли його раніше - 20 червня 2022-го, - але дали час на підготовку. Він замінив старий закон "Про відходи", що діяв ще з 1998 року.

Чи стосується він звичайних громадян, чи тільки бізнесу?

Стосується всіх. Громадяни зобов'язані сортувати відходи, не змішувати різні типи й передавати сміття спеціалізованим суб'єктам. Так, вимоги до бізнесу жорсткіші, але "моя хата скраю" тут не спрацює.

Що таке розширена відповідальність виробника?

Це коли компанія, що випустила товар, відповідає за його упаковку та залишки навіть після того, як покупець усе використав. Виробники створюють неприбуткові організації РВВ, які виконують ці зобов'язання й дбають про збирання та перероблення.

Мене оштрафують, якщо я не сортую сміття вдома?

Прямо зараз механізм контролю за окремими домогосподарствами ще не відлагоджений. Але законопроєкти про посилення штрафів уже готують, і тренд однозначний - відповідальність зростатиме. Тож звикати до сортування варто вже сьогодні.

Що буде підприємству без плану управління відходами?

Відсутність плану - це пряме порушення статті 53. Сам Порядок штрафів не встановлює, але порушення закону відкриває шлях до санкцій під час перевірок. А з новими законопроєктами ціна питання лише зросте.

Наскільки великими можуть стати штрафи?

Точних фінальних цифр поки немає - законопроєкти №15325 і №15327 ще в процесі. Але йдеться про кратне збільшення й навіть кримінальну відповідальність за серйозну шкоду довкіллю. "Велику шкоду" пропонують рахувати від 50 неоподатковуваних мінімумів.

Навіщо Україні взагалі цей закон про відходи?

Дві причини. Перша - екологія: гори сміття й стихійні звалища давно вийшли з-під контролю. Друга - євроінтеграція: без сучасного законодавства про відходи двері до ЄС просто не відчиняться.

Що з усім цим робити вже сьогодні?

Отже, підсумуємо без зайвого пафосу. Закон про відходи - це не тимчасова примха чиновників, а нова реальність, яка залишиться з нами надовго. І що раніше ви до неї адаптуєтеся, то менше нервів і грошей це коштуватиме.

Пересічному українцю варто почати з дрібниці - розділити сміття вдома хоча б на дві-три фракції. Звучить банально, але саме з таких дрібниць складається вся система. Підприємцям порада інша й куди нагальніша: перевірте, чи є у вас план управління відходами, чи подано декларації й чи отримано всі дозволи. Якщо десь прогалина - закривайте її, не чекаючи перевірки.

А головне - сприймайте це не як черговий тягар, а як напрямок, куди рухається весь цивілізований світ. Сміття, яке ми навчимося переробляти, - це матеріали, робочі місця й чистіше повітря для наших дітей. Не така вже й погана угода, якщо подумати.

Правила вже написані. Питання лише в тому, наскільки швидко ми навчимося за ними жити.