Бусифікація це реалії сьогодення чи проблема для негайного врегулювання?

Всім привіт😊 Сьогодні я би хотіла поговорити (бо буду дуже рада вашому фідбеку у коментарях) про “бусифікацію”. Нещодавно я писала статтю про онлайн-казино в Україні, і мені здавалося, що моє висвітлення цієї теми є доволі провокативним. Але, на мій подив, мене ніхто не закидав камінням і не звинуватив у продажності умовним Pin UP або Favbet. Ба більше, мені навіть писали на пошту з підтримкою та бажанням обговорити це питання. Тому сьогодні я хотіла би проговорити те, що так чи інакше хвилює мільйони наших співвітчизників.

Що таке бусифікація? Нагальна необхідність чи національна катастрофа?

Поки у мене не забрали доступ до написання статей на нашому порталі (сподіваюся, цього не відбудеться, і ми з вами й надалі обговорюватимемо реально важливі питання), я відчуваю, що маю писати про важливе. Моя пристрасть – історія, але ми з вами живемо в найбільш історичні часи для нашої Держави, тому я не можу розповідати лише про минуле, адже сучасна історія відбувається просто тут і зараз, і це навіть важливіше.

Бусифікація – що це таке? Я розумію, що це дуже чутлива тема, і не хочу викликати негатив у людей, які постраждали від війни, але я також хочу знайти відповідь на просте питання: “За що ми воюємо?” Якщо ми – правова держава, то логічно, що, коли люди посилаються на статтю 17 Конституції України, ми можемо прочитати там: “…Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян…”. Можна скільки завгодно ховати голову в пісок і робити вигляд, що тисячі відео про силову операцію “Бусік” – це орківське ІПСО, але ми всі чудово розуміємо, що це не так.

Особисто я не розумію, чому в моєму чудовому місті завжди є кошти на висаджування сакур і тюльпанів на всіх вулицях, на укладання нової бруківки, на ремонти, з яких безкарно крадуться мільярди друзями президента (провадження НАБУ так і залишаються без продовження), а в той самий час запустити професійний рекрутинг неможливо “через брак коштів”…

Хтось може сказати, що у нас є рекрутингові центри. Але з чого має починатися будь-який контракт? Хіба не з чіткого терміну служби? Як процес може називатися рекрутингом, якщо контракт безстроковий? Поки в мережі й іноді у владних колах тривають дискусії про законність чи доцільність бусифікації 50- чи 60-річних, я не можу цього сприйняти. Бо ми повинні в суспільстві обговорювати доцільність цього в принципі! Адже геометрична прогресія СЗЧ показує, що відсутність мотивації – головна проблема.

Передивляючись сотні відео силової мобілізації, що йде врозріз із нашими законами, я не можу зрозуміти, як ми до цього дійшли. Я завжди пишалася тим, що живу у правовій державі. Я розумію, що мій пост може викликати багато негативу, особливо у тих, чиї родичі зараз у ЗСУ, але якщо когось мобілізують, то вже тих, хто в лавах Збройних сил, усе одно не відпустять. І це проблема. Є різні приклади: як мінімум дві бригади ЗСУ наймають легіонерів з Колумбії за зарплатню в 2000 доларів, деякі бригади мають чудових командирів і завдяки нормальному забезпеченню туди хочуть потрапити в першу чергу.

Я не хочу викликати негатив, хоч тема і чутлива, але й не хочу виглядати необ’єктивно. У нашого порталу вже є досить великий трафік читачів, і я відчуваю своїм обов’язком обговорення цього питання та його поширення. Можливо, крапля за краплею ми зточимо цю скалу. Адже є відомі випадки, коли на “підвалах ТЦК” гинули люди, і немає жодного відомого випадку, коли представник ТЦК поніс би за це покарання згідно із законом. Немає жодного випадку, коли працівники ТЦК чи поліції понесли б законне покарання за викрадення людей та насильницьке позбавлення волі (а це доволі серйозні кримінальні статті).

Але з іншого боку, серед тих, кого називають “ухилянтами”, можна подивитися статистику кримінальних проваджень за неявку за повістками і відмову від служби. Справедливість має працювати в обидва боки, а головне – нарешті має бути Закон!

Я сподіваюся від вас почути, що для вас означає бусифікація і вашу думку з цього приводу, адже цей процес впливає на перспективи нашої Держави значно глибше. Як мінімум, у нас не залишиться молоді після 17 років, бо всіх вивезуть. А якщо не вивезуть, то що? Зроблять виїзні візи, як у совку?
Яка ваша думка: куди ми рухаємося? Яка стратегія і що треба терміново міняти? Як ми можемо впливати на процеси в соцмережах і в таких обговореннях? Можна робити вигляд, що все ок, але рано чи пізно реальність нас боляче вдарить.