Вчимо українську граматику разом – службові частини мови

Які службові частини мови існують?  

Роль службових частин речення в українській мові відіграють слова, які не мають власного значення. Тобто не називають об’єкт чи суб’єкт, не надають їм ознак, рис чи дій. Службові частини мови поділяються на три види: прийменник, сполучник та частка. Кожна з них виконує свою власну функцію формування словосполучень та речень.  

Головні функції та приклади службових частин мови 

1) Прийменник 

Прийменники – це службові частини мови, які виражають відношення між предметами, ознаками та діями. Вони вказують на місце, час, причину, ціль або об’єкт дії. Іншими словами, прийменники вказують на взаємодію між словами та реченнями й майже завжди пов’язані з іменними частинами мови. Прийменники також поділяють за походженням на первинні (прості) та вторинні (похідні). 

Приклад первинних прийменників: в, до, від, у, з, за, над, під, при, про, через, без та інші. 

Приклад вторинних прийменників : попід, навколо, спереду, поза, понад, перед, близько, посеред та інші. 

2) Сполучник 

Сполучники використовуються у формуванні речень ще частіше, ніж прийменники. Вони з’єднують однорідні члени речення та деякі частини складного речення. Сполучники також можуть бути простими (не вивідними) чи складними (вивідними). Простими сполучниками називають ті частини, які не створені від інших слів та пишуться окремо (не з’єднанні з іншими сполучниками; нема потреби ставити між ними дефіс або пробіл). До складних сполучників відносять ті частини, які утворені від інших сполучників, або навіть від дієслів, займенників, прислівників тощо. 

Приклад простих сполучників: і, ні, але, бо, то, та, чи та багато інших. 

Приклад складних сполучників : аби, зате, проте, якби, щоб, якщо та інші. 

3) Частка 

Частка надає окремим словам, словосполученням та реченням певні смислові або емоційні властивості. Частки поділяються на ще більшу кількість груп, ніж сполучники та прийменники: є частки, котрі додають смисл певним словам; є ті, що вказують на модальні властивості; також існують формотворчі та словотворчі частки.  

Приклад смислових часток : ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін. 

Приклад часток, що вказують на модальні відтінки: так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін. 

Приклад формотворчих часток: нехай, хай, най- та ін. 

Приклад словотворчих часток : будь-, небудь-, не та ін. 

Характеристики службових частин мови 

Як бачите, службові частини мови відіграють чималу роль, але на відміну від самостійних або повнозначних частин (іменника, прикметника, займенника тощо), вони мають декілька невіддільних характеристик, про які треба знати для кращого розуміння їх утворення та застосування: 

• Відсутність лексичного значення . Службові частини мови не відображають та не описують реалії;
• Не несуть повноцінної функції . Службові частини мови не відносяться до членів речення та не відповідають на питання;
• Не мають морфологічних ознак . У службових частин немає роду, числа чи відмінку;
• Унікальна граматична функція . Службові частини мови виступають як з’єднувальні елементи, які вказують на взаємодію між словами у реченні; 

Різниця у використанні службових частин у розмові та письмовому вигляді 

Використання прийменників, сполучників та часток суттєво відрізняється у розмові та письмовому варіанті. Це проявляється у кількох аспектах, які треба розглянути докладніше.  

Розмовне використання 

У повсякденній розмові здебільшого використовуються простіші речення, без необхідності застосовувати частки або сполучники. Наприклад, замість «Я пішов до магазину, тому що мені потрібно було купити хліб» простіше сказати «Я сходив в магазин, мені був потрібен хліб».  

Проте у розмові частіше використовуються саме частки. Вони додають висловлюванню додаткового емоційного забарвлення. Наприклад, «Ну ти ж як ніхто інший розумієш, як це для мене важливо». Частки можна також побачити у вживанні фразеологізмів. 

Письмове використання 

У письмовому мовленні все дещо складніше: частки, прийменники та сполучники використовуються більш формально та будують речення інакше. Наприклад, «Я не хочу завтра нікуди йти, тому сходжу в магазин сьогодні, поки в мене є час».  

Як бачите,  у письмовому форматі службові частини мови використовуються для можливості більш детального опису будь-яких дій. Це зроблено для того, щоб донести до читача всю необхідну  інформацію, яка у розмові компенсуються емоціями, мімікою чи жестами людини.  

У письмовому форматі частки використовуються рідше ніж у розмові, щоб не «засмічувати» текст зайвими символами. Тому у формальних текстах ви навряд чи зустрінете такі частки як «ну», «ж», «же» тощо.  

У цілому, розмовна мова більш гнучка ніж письмова, але у граматиці є свої правила, які не можна порушувати. Вони допомагають зробити текст якіснішим, що спрощує його сприйняття. Використовуйте прийменники, сполучники, частки та інші службові частини мови правильно  – і тоді ваші тексти будуть бездоганними.